вірші

Казка на Сорочинському ярмарку

1

Жилося так собі – не густо на події,
Ні солодко, ні гірко. Не казково.
Та не біда, бо я іще умію
Знаходить казки дивний світ навколо
І жити ним, плекаючи надії.

2

Серце – неначе листок тополиний на вітрі...
Звідки ти, майстре?
Звідки в оцьому гаморі
Диво твоє взялося?
Повагом люльку набивши,
Вусами усміхаєшся,
Про себе гадаючи, мабуть:
Що ж вона купить – глек чи макітерку?
Бач, як захоплено ойкає –
Очі відвести не може...
А горнята-писанки
До рук моїх туляться.
Глечики кличуть
Узяти до рук, аж дзвенять...

3

Квітки вогнисто і сміються й тужать
Серед цибулі й моркви у пучках.
І серце майстрове квітує, наче ружа,
На куманцях, горщечках, мисочках...

4

Спасибі, доле, що в мені ще є
Ця славна здатність – так життю радіти.
Допоки в казку віримо – ми діти.
Хай довше ми залишимось дітьми.