вірші

Гроза. В кінці Хрещатика
під аркою стою.
Сама себе прощатиму
обриву на краю.
З Труханівського острова
вітри і дощ ловлю.
А краплі стали гострими...
Люблю тебе, люблю...
Фотограф втаємничений
зробив лише пісне.
Бо я його вже вивчила
в циліндрі і пенсне.
І в очі, болем сповнені,
заглянув без жалю.
А я сама в цій повені.
Люблю тебе, люблю...
Закутаюсь, сховаюся
хоча б в твоє ім’я...
Бо ти на іншім березі,
А на Дніпровім – я...