вірші

Досвіду мудрого, просто життєвого –
Так бракувало.
Тільки зозуля щодня невтомимо
Про щось кувала.
Вишня гілками стукала в хату –
З чого сміялась?
З рук виривалась, дражнилась,
Немов збиткувалась.
Досвід який там у юні весноньки?
Стежка крутішала...
Онде і люди мовлять (облесно?) –
Ніби мудрішає...
Справді, і досвіду вже немало,
Роки – мов кинула...
Щось ти давно вже мені не кувала,
Мила...
Вікна всі навстіж – не зачиняю –
Слухаю, слухаю...
Нащо хвилини, й так швидкоплинні.
Рухаю?
Вишня дитинства, як ти намокла...
Злива...
Нащо, зозуле, нащо замовкла,
Сива?