вірші

Чужа біда за іграшку.
Своя – за владику.
За душею вперемішку
Мале і велике.
Котить біду зацьковано
Душа-виселенка.
Згорьована, рубцьована.
Не квітка-маренка.
А я ж її вивертаю,
Щоб аж рубчик видно.
А я себе повертаю
Туди, де набридло
Свою біду – за іграшку,
Чужу – за владику...