вірші

Чорниці взимку

Ані мольбою, ні болісним криком
Не допоможеш – трагічна пора:
Щонайрідніша людина вмира,
А порятунок – лиш свіжі чорниці.

Січень за вікнами... Свіжі чорниці...
Друг на Поліссі є в мене, мамо.
Може, він зможе... Болю великий,
Взимку – чорниці?... Шлю телеграму.

Вранці, на стук прочиняючи двері,
Я до стіни, щоб не впасти, приникла:
Друг простягав мені руки з хурделю –
З аеропорту я. Ось чорниці.