вірші

Багаття навесні

Натомлене сонце спочити вкладається радо.
Весною хмелить і торішнє, і новеє листя.
Отой чоловік, що над вогнищем низько схилився –
Дружина мені. І любов, і опора, й порада.

Молитися буду, щоб сонце його не минало.
Щоб не гасили вітри ні багаття, ні серця.
Як значить багато для мене людина тепер ця...
Як роки летіли! І як їх лишилося мало...

Щасти тобі, сонце! Багаття іскрить, пахне листя...
Який же тривожний цей світ і який він красивий!
Так рано у тебе волосся з’явилося сиве...
Прости мені, любий, якщо завинила колись я.