вірші

Але ж, милий, каштани іще не цвіли...
Зачекай, бо ось-ось вони вибухнуть рясно.
Як тобі на дорозі стоїть моє «здрастуй»,
То вже ти обережно його обмини.
Як ти підеш у літо?
Каштани іще не цвіли...
Розцвітуть – проведуть,
Взявши в руки свічки урочисті.
І стоятиме доля на розі сумна і пречиста,
Бо ми тільки початок її відбули.
Дикий скрегіт машин
Не розбудить притихлий Хрещатик.
Перед самим світанком
І наші сліди підмели.
Я не хочу прощатись.
Боюсь налякати початок.
Адже, милий, каштани іще не цвіли...