вірші

Якщо грудень – не місяць прощань,
То й не стрічей.
Ти мені не говориш: прощай,
Але відчай
Так зухвало прижився в мені
І судомить.
І немов на глибокому дні,
Я удома.

Я у море чекання пірну
З головою.
Захлинаюсь – шукаю вину
За собою.
О, любове всесильна моя,
Та чи ж дар ти?
Як чекала і мріяла я!
А чи варто?

Мабуть, все-таки, місяць прощань –
Грудень.
І твого ще немає: прощай...
Але буде.