вірші

Я рада цій зустрічі.
Просто ніяк не збагну,
Чому захотілось
Вікно відчинити у мряку?
Холодну, тремтливу –
Тут треба б вогню –
Без тебе й вогонь не вогонь.
Він безликий, ніякий...

Штовхнуло щось владно –
Так треба, відчиниш вікно.
І я, мов сомнамбула,
Тихо вікно відчинила.
І впав мій бокал,
І, мов кров, розлилося вино.
О, я шкодувала,
Я знов шкодувала: безкрила!

Я рада цій зустрічі.
Просто рукою змахнуть.
Ти зараз поїдеш –
Цей жест означає: щасливо.
Щасливо! А що я чекала?
Так мусило буть.
Нормальній людині
Нормально ховатись від зливи.

Від зливи, від бурі, від шквалу,
Від мене – це я
І буря, і шквали, і злива –
Суцільна негода.
Обличчя всміхнулось.
Рука піднялася твоя.
Це теж означає – щасливо?
Чи це нагорода

За довге кохання,
За сонця відсутність в вікні,
За вперту любов до дощів
І осінньої мряки?
Хіба це важливо,
Коли ти ще снишся мені?
Щасливо й прощай
Однозначно звучать чи двояко?