вірші

Я думала, ти назавжди хоч
залишишся другом.
Я звикла до тебе –
до щастя звикається швидко.
А ти був тоненька-тоненька
білесенька смуга.
Тоненька настільки,
що здалеку вже і не видко.

О, я берегла тебе так,
мов боялась розбити.
Так, мов з тоненького скла ти,
чи сонця промінчик.
Слова, що тобі говорила,
були оксамити.
Ні в чому не винній,
тепер і каратися нічим.