вірші

Вікна і двері відчинились раптово,
одночасно і навстіж.
Ангел влетів так швидко,
ніби запізнився всього на п’ять хвилин.
Він сяяв так, як може сяяти тільки Ангел.
Жінка враз забула, що чекання було довгим.
Занадто довгим, аби радіти.
Але вона раділа.
Більше того, вона відчула себе щасливою.
Потоки світла були незвичайними.
Таких кольорів вона не знала.
І не могла придумати їм назви.
Вона розуміла лише одне – це було прекрасно.
Світло було яскравим,
але очі захищати не хотілося –
очам теж було гарно.