вірші

Весела-весела, як вітер липневого дня.
О, як я кружляю від щастя – з’явився, приїхав!
Ти знаєш тепер, що для мене ти – справді рідня –
Ти – втіха!

О, як я тут хочу твоє прославляти ім’я!
Та ні, краще тайна. Аби не наврочити. Може,
Хоч так треба щастя якось захищати. О Боже!
Ім’я твоє в риму ледь-ледь не поставила я.

О, радість моя! Мій далекий чужий оберіг!
Назустріч лечу, ледь зачувши упевнені кроки.
З тих пір, як зустрілись, сьогодні минуло два роки.
І зараз, нарешті, ти ступиш уже на поріг.

А сонце тендітне, бо вже листопадовий день,
Обличчя твоє освітило – який же ти гарний!
І цокав годинник добу за добою, і марно
Було розгадати, і хто ми, й навіщо, і де...