вірші

Так ненадовго – Ангел.
Змінилось усе. Немає.
Відповідно до прагнень
Не все у житті буває.
Все життя із дрібниць.
Визначальні саме вони.
Все ж, я падаю ниць.
Нічиєї немає вини.

Але ж був Ангел!
Предивний то був оберіг.
Новий параграф
Створити уже не зміг.
Але ж був Ангел!
І якось життя пливе.
Життя одягне
Мене в почуття нове.

Але мов пагін,
Тягнуся до сонця я.
Кажу: мій Ангел,
Ти пісня сумна моя.
Співати спрагло
Для пісні, а не для втіх
Мій любий Ангел
Не вмів. Через те й не міг.

Ніхто не винен –
Та сумно мені за двох.
Мене половина без нього.
Бо він був бог.
Ну що ж, мій Ангел,
Я вигадала тебе.
Для рівноваги
Ходити по дну небес.

Прийшов із казки
І дійсність таки переміг.
Без слів, без ласки –
Але оберіг!
Знов буде важко –
Лишаюся я сама.
Мій Ангел каже
Його не було й нема.

Ну от і добре.
В полоні своїх творінь
Живу ж я мовби.
І навіть лишаю тінь.
У темні ночі
Від Місяця й ліхтарів
Я світла хочу –
Там Ангел мій зник.
Згорів.