вірші

Сніжинки виснуть – лапаті,
На крилах губ.
Миттєво тануть,
Бо губи твої – жаринки.
Сніги лапаті
І крила красивих губ,
Алея біла і я –
Не сніжинка, але й не жінка.

Я згусток щастя –
З тобою алеєю йду.
Нехай недовго –
Ти знову поїдеш скоро.
Та я у місті
Усюди тебе знайду –
Лиш гляну вгору.

Там небо й сонце,
Чи небо й сніги густі.
Там так красиво –
Дерева в снігах лапатих.
Стоїш в уяві,
Красивий і гордий – стій.
Мені  так добре
Й на відстані розмовляти.

Зимове щастя
Розпачливе і щемке.
Моя любове, –
Цілую очима очі.
Оце безмежжя
Єдине на світ таке.
Сніжинка впала на губи –
І я так хочу.

І я так хочу –
Упасти на губи і
Так, як сніжинка,
Розтануть на них –
Жаринки ж.
І так забрав би
Мене ти в свої краї.
О, не за жінку,
А за сніжинку.

Візьми за небо,
Візьми за свій звичний шлях.
Візьми луною, повітрям –
Візьми рабою.
Візьми землею
Під снігом в німих полях...
Візьми з собою...