вірші

Притиснусь до тебе довірливо, наче дитя.
Так тепло і затишно, і проясніло у світі.
Літо минуло й потроху минає життя.
Ти – моє щастя в так швидко минаючім літі.

Ти – моє зцілення. Трепетна ніжність твоя
Спокій приносить у навстіж розхристану душу.
Знаєш, тепер і вві сні посміхаюся я –
Скажеш: щаслива? І я відповім тобі: дуже.

Відстань – не кара. Вона лиш поєднує нас.
Жити й чекати – оце й називається жити.
Ти – мій журливо-тонкий елегійний романс.
І неможливо такого тебе не любити.