вірші

Просто осіння похмурість
впливає на настрій.
Кожному хочеться
в тепле уткнутись плече.
Зараз подзвониш і скажеш,
мов поруч ти: здрастуй.
Як ти відчув,
що сльоза одиноко тече?

Здрастуй, мій любий.
Сонечко здалеку, здрастуй.
Ні, я не так, я відразу:
ти де? – закричу.
Де ж мій похмурий,
мій пізньоосінній настрій?
Знову ти радість,
лише мою радість почув.

Так воно й краще.
Ти знаєш, яка я щаслива.
Справді ніколи
мене ти не бачив в сльозах.
Жодного разу
ми навіть не стрілися в зливу –
сонце у небі,
а небо – ясна бірюза.

Сонечко, сонечко,
щось говори неважливе.
Можеш по букві
мені прочитать алфавіт.
Просто я слухаю голос.
Хіба ж це можливо
слухати голос, мов музику,
стільки вже літ?

Хай я в плече твоє
в мряку оцю не уткнуся.
Хай я зіщулюсь в куточку
й себе обніму.
Але ж я знаю,
що втратить тебе я боюся.
Але ж я знаю:
радію тобі одному.

Просто осіння похмурість
впливає на настрій.
В дні отакі
я тебе виглядаю завжди.
Зараз подзвониш і скажеш,
мов поруч ти: здрастуй.
Скоро вже буду.
І може, добавиш ще: жди...