вірші

Піднімається хвиля всередині десь –
Перехоплює подих.
Я чекаю тебе і кінчається день,
І вже вечір надходить.

І химерні стоять різнобарвні свічки –
Ми запалимо свічі.
О, як довго чекала я вечір такий
Наодинці із ніччю.

Як багато ти значиш в житті у моїм!
Як багато ти значиш...
І мої почуття – як радію я їм –
Суть безмежности наче.

Уявляти собі, що так можна любить,
Я ніколи не сміла.
Шал підняв мене ввись і до ніг обронив –
До твоїх – моє тіло.

І безпомічна я, мов стеблина зела,
Аби це побороти.
Я до рівня ікони наосліп звела
Мідні обриси рота.

І я вперше відчула, що часточка я
Невід’ємна природи.
О, безмежна й всесильна любове моя –
О, моя нагорода!