вірші

О, рідний мій, рідний – мій світе!
Цей хаос землі і небес...
Як гарно не просто любити –
Як гарно любити тебе!

Спливають, теплом оповиті,
Щасливої осені дні.
Коханий! Як гарно на світі!
Так, мов ми в Едемі одні.

Я чую, тонесенька жилка
Пульсує на скроні твоїй...
Безтямно закохана жінка
Сміється, бо солодко їй!

І так перехоплює подих
Від захвату – рідний такий!
Мене затулив від негоди
Широким розкриллям руки.

Дивись мені просто ув очі –
Бо краще не скажуть слова –
Ще дужче любить тебе хочу.
Все дужче, допоки жива.