вірші

Моя тобі душі віддача – вся.
Твоя мені – лиш іноді і трішки.
Моє життя – судьба старого пса –
В гарбі господар – пес за ним і пішки.

Важка дорога – хочеться води.
Господар п’є, а пса не помічає.
І пес мовчить – лиш поглядом – туди.
Він вірний, але гордість не втрачає.

Нудьга в господаря – він щось промовить псу.
І радо пес покажеться на очі.
Господар злий – зведе якусь ясу
І прожене його супроти ночі.

Пес побреде кудись. Куди? Кудись.
Він разів зо два, зо три озирнеться.
В безлюддя вийде й витиме увись.
Він знає, що вертатись не минеться.

Він вірний пес – його душа така.
Він все забуде. Любить – то й забуде.
Аби хоч раз господаря рука
Його погладила. Або взяла на груди.