вірші

Хто знає, що рятунок, а що ні.
Ніхто не знає, як було б інакше.
Мій Ангеле, тому кохання наше,
Мов пісня, залишилося в мені.

Моє кохання – долею гірке.
Я не дивуюсь, що так само й нині.
Бо щастя залишилось в пуповині
Ще при народженні. Лишилося таке.

Хай буде так. У кожного свій хрест.
Можливо, для натхнення так і треба,
Щоб недосяжний Ангел був на небі
Й колись таки спустився, врешті решт,

На мить якусь. Багаття не горить.
Злетів униз, підкинув трохи хмизу
З небес високих – та сюди, донизу.
Він, звісно, Ангел – то лише на мить.

Хай крапля та цілющої води.
Лишився Ангел в пам’яті. Одначе,
За ним я гірко і невтішно плачу.
І може, прилетить він ще сюди...