вірші

Хочу до тебе – коли б мала крила, летіла б.
Хочу до тебе – хоч глянути в очі й назад.
Як закрутила мене ця любов, завертіла –
Мов завірюха небачена. Мов снігопад.

Лавою, брилами, снігу насипавши кручі...
О, висота недосяжна! Впокорюю? Ні!
Ця недосяжність пригнічує дуже і мучить.
Вихід з безвиході важко шукати мені.

Хочу до тебе – не можна нічого хотіти!
Формула спокою – імунітет до бажань.
Хочу до тебе – так хочуть хіба лише діти.
Хочу до тебе – і де у бажання межа?

Хочу до тебе летіти зі швидкістю світла.
Хочу знайти тебе – тільки побачити і
Знов повернутись до себе, немов на край світу.
Разом із хмарами – онде пливуть, кочові.

Хочу до тебе. Сказала і враз зупинилась.
Я поріднюся з відсутністю власних бажань.
Просто втомилась. Я просто безмежно втомилась.
Мабуть, вже знаю, де справді проходить межа.