вірші

Голову відкинувши назад,
Ти смієшся щиро і безпечно.
І щасливий день летить у вечір,
Ти зі мною, сум тут недоречний,
Ліхтарів запалюється ряд
На холодних вулицях. Машини
Скреготом гальмують під вікном,
І, прикриті хутром і сукном,
Люди ходять, кожний, ніби гном
Із вікна мого. І ось відчинить
Всесвіт небо й вибіжать зірки
Нам згори захоплено світити.
Душі наші чисті і відкриті,
Місяць десь, немов ліхтар надбитий,
Гріє, але якось навпаки.
Так, що холодно. І ти мої береш
Руки і губами грієш пальці.
Я прошу: поїдеш завтра вранці.
І сніжинки, мов сумні скитальці,
Тобі в очі зазирають теж.
Так, як я – і віддано, й прохально.
Смійся, любий, завжди так щасливо,
Так, мов сонце зупиняє зливу,
Так безмежно щиро і красиво...
Але ще хоч трохи не прощально...