вірші

Чому ж так боляче й незатишно, коли
Від тебе я нічого не чекала?
Вже розгубила осінь кольори,
Вже загострила форм своїх лекала.

Вже листопад колючий за вікном –
Він листопад лиш за календарями.
Любови пташка зраненим крилом
Вже не злітає весело над нами.

Я, все-таки, чогось від тебе жду.
Дивлюся на дорогу, мов причинна.
Навіщо я покликала біду?
Біда й сама вікно моє відчинить.

Нащо я дозволяла приручать
Тобі мене, хоч знала, що пропаща
В нас кожна мить? Як боляче втрачать
Навіть ілюзії небаченого щастя!