вірші

«Ангел, три года хранивший меня.» Анна Ахматова

Ангел два роки мене береже –
Нині вже третій.
З ним перестала боятись уже
Я навіть смерти.

З ним я пізнала безсмертну любов –
Дякую, Боже!
Губи шепочуть ім’я його знов.
Тихо... Не можна...

Зовсім не треба, щоб він про це знав –
Щоб не наврочить.
Як він мене, непримітну, впізнав?
Видали очі?

Ангел далеко від мене, але
Я відчуваю:
Ми з ним земні, але нас неземне
Щастя єднає...

Ангел два роки приносить мені
Хміль і натхнення.
Легко з ним в холод і легко в огні.
Як його ймення?

Вигадка ймення, але я його
Звала інакше.
Він відкликався й приносив огонь
В житло у наше.

Я стережу його ночі і дні –
О, не погасни!
Красно у світі, де ми з ним одні,
Славно і красно.

Ангел до мене іще прилетить –
Гляну угору.
Знову пресую чекання у мить –
Скоро вже. Скоро...