вірші

Ангел-хранитель

Вечір був тихий
Знаю цей шурхіт крил
Хто зна, що порятунок, а що ні
Я написала казку
Як сьогодні мело і студило
Повинно потепліти
Епоха чекання
Холодний вітер тіло рве
Прагнеться любови
Навіщо було це просвітлення
Моя тобі душі віддача – вся
Якщо грудень не місяць прощань
Я сама собі свято робила
День ясний
Лиш спогад про тебе
Притиснусь до тебе довірливо
Моя любове, щастя непросте
Ти єдиний, хто потрібен нині
Світиться зелень ялин
Найгірше невідомість – де ти є?
Швидкість лікує
О, знову твоє ненависне “пора”
Літати із цілунком на губах
Крізь темінь дня і світло ночі
Вознесла тебе в небеса
Навіщо мені ці передчуття?
Так ненадовго – Ангел
Як метелик на світло
Подаруй мені
Ніяких листів і промов
Горизонт
Нарешті дощів сезон
Боляче
Не заздрість природі
Я належу любові
Плаття з прозорого шовку
Зайшовши далеко
Такою безглуздою і недоречною
Хочу до тебе
Втома
Таємниця моя й таїна
Не можу звикнути, що ти у мене є
Моя найбільша нагорода
Почуття нуртували отак
О, рідний мій, рідний
Все зникло із душі
Ангеле, брате по крові й по духу
Давай я викреслю цитати
Я думала, ти назавжди хоч
Я щаслива
Твій голос – розрада
Світ – оазис
Дощ живий
О, як довго творила я, милий
Мов секунди, години збігають
Дощик сіявся хутко і дрібно
Вже думалось

Синє світло примружує темінь
Можливо, посміхатись недоречно
На голос твій теплий
Я рада цій зустрічі
Павутинка дощу
Пейзаж
Вікно відчинене
Я люблю твого голосу звуки
Колись мені здавалося
Чому ж так боляче
Лист останній дерево тримає
Перестраждаю й це колишнє свято
Дерева голі
Примерзла у голім степу
Весела-весела
Прийшло. Не чекатиму більше
Ввійдеш із мряки і сядеш за стіл
Вгамуй мою спрагу
Не виглядаю у вікно, а проводжаю
Дивуюся, що ти, мов зірка ясна
Чи пізно, чи рано
Як зорі й Земля
Брама туману відкрилась
Просто осіння похмурість
Я так не можу
Відмовся від нього
Як рідко з тобою
Молитва жива
Не видно нічого
Мовчить телефон
Втомилась дивитись
Звикаєш до всього
Мій Ангеле
Ніжніше за ніжність
Яка була сьогодні осінь тиха
Знаєш, яка я з тобою щаслива
Ти далеко
Солодко тремтіти
Піднімається хвиля
Не соромлюсь “люблю” говорити
Найгірше те, коли від болю плачу
Скажеш, любити принизливо так
Ангел два роки мене береже
І опісля всього пережитого
Голову відкинувши назад
Один і той же сон
Такого сонячного дня
Які тобі сказати ще слова
Солодка згадка
О, знову небо в дивних фарбах
Нехай ні неба, ні землі не стане
Так, говорю: щаслива!
Вікна і двері відкрились раптово
Я плачу
Крізь зелень
Сніжинки виснуть
Ангел зник так само раптово